Мій погляд інколи спускається туди, Де все можливо: сльози, пекло, радість Де залишають свої душі люди Де все лиш так, як це захоче безкінечність. Де в кожній душі своя тюрьма і клітка, Де кожен у полон здає невинне серце. Де викликає брид,огиду в усіх невинна квітка, Де волю пють,а потім кидають в бридке відерце. Нажаль, туди не кожен може очі відвести Не кожен може зрозуміти цю реальність. А потім....Ні, не кожен може погляд відвести, На вітер кинути свою відповідальність. Це можуть лише обрані, лиш ті Що мають все серйозно зрозуміти, Що своє місце знають у житті, Що мають щастя й вміють цим радіти! Квітуля Комментарии Вконтакте / Facebook |
Вставить в блог
Размещённые на сайте стихи принадлежат их авторам. При их использовании в своих блогах или на сайтах не забывайте указывать автора и ставить ссылку на сайт www.obnimau.ru. Спасибо за понимание :)
При использовании материалов, ссылка на сайт Obnimau.Ru обязательна.
Любые вопросы information > obnimau.ru Реклама на сайте ads > obnimau.ru
Главная 
Сборники стихов 
Комментарии 
Вконтакте
Facebook
Комментариев (0)
